Инструкция о получении, использования, учета и хранения драгоценных металлов и драгоценных камней в Украине. Инструкция относительно законного обращения с драгоценными металлами и драгоценными камнями в Украине — законодательный документ утвержденный Министерством финансов и Министерством Юстиции Украины.
Про затвердження Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
Наказ Міністерства фінансів України від 6 квітня 1998 року N 84
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 р. за N 271/2711
У зв’язку з уведенням у дію Закону України від 18.11.97 р. N 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (додається).
2. Визнати такою, що втратила чинність, Інструкцію Міністерства фінансів України від 29 грудня 1992 року «Про порядок одержання, використання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в об’єднаннях, установах і організаціях».
Перший заступник Міністра
С. А. Буковинський
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства фінансів України від 6 квітня 1998 р. N 84
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 р. за N 271/2711
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція, розроблена у зв’язку з уведенням у дію Закону України від 18 листопада 1997 року N 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», встановлює порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та виробів, що їх містять.
1.2. Відповідно до статті 1 цього Закону терміни та поняття вживаються у такому значенні:
а) дорогоцінні метали — золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
б) дорогоцінне каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):
— першого порядку — алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит;
— другого порядку — демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна;
— третього порядку — аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель;
— четвертого порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин;
в) дорогоцінне каміння органогенного утворення — перли і бурштин у сировині, необробленому та обробленому вигляді;
г) напівдорогоцінне каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):
— першого порядку — бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоізит, чароїт;
— другого порядку — агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам’яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі й польові, яшма.
Дія Інструкції не поширюється на синтетичні і вирощені аналоги дорогоцінного каміння у всіх виглядах.
1.3. Порядку, що встановлений цією Інструкцією, повинні дотримуватися суб’єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, які видобувають, переробляють, застосовують, використовують та зберігають дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, вироби з них та вироби, що їх містять.
1.4. Суб’єкти підприємницької діяльності, які видобувають, переробляють, застосовують, використовують та зберігають дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, з урахуванням особливостей власного виробництва та на основі положень цієї Інструкції можуть розробляти внутрішні Інструкції про порядок одержання, використання, обліку і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
1.5. Суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані:
а) одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) Міністерства фінансів України на відповідний вид діяльності. У разі ведення діяльності без ліцензії або з порушенням умов, передбачених ліцензією, за рішенням Ліцензійної палати або Міністерства фінансів — зупиняти роботу до усунення порушень;
б) допускати на підприємства представників органів державного контролю для здійснення ними у межах своєї компетенції контролю за одержанням, використанням, обліком, зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, за наявності у них письмового розпорядження із зазначенням питань та термінів проведення перевірки. У разі виявлення порушень — вживати оперативних заходів щодо їх усунення. Припиняти роботу з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням за рішенням відповідних органів, що здійснюють контроль, до усунення порушень;
в) вести належний облік щодо надходження, використання та залишків дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, що містять їх, а також брухту і відходів із зазначеними цінностями; проводити у встановлені строки їх інвентаризацію в усіх місцях зберігання і безпосередньо на виробництві. Своєчасно фіксувати дані за результатами проведених інвентаризацій в облікових документах;
г) дотримуватися порядку складання і подання звітності за встановленими формами про роботу з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;
ґ) зберігати дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння відповідно до встановлених зазначеною Інструкцією вимог;
д) забезпечити технологічно можливий збір відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння власного виробництва.
2. Порядок продажу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та на підприємствах, ринках дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за договорами купівлі-продажу
2.1. Продаж дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння з Державного фонду суб’єктам підприємницької діяльності здійснюється Державним сховищем у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2.2. Купівля дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння суб’єктами підприємницької діяльності усіх форм власності на ринках дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється ними самостійно на основі договорів купівлі-продажу, укладених відповідно до вимог чинного законодавства України та міжнародного права.
3. Використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
3.1. Використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється за умов виконання таких дій:
а) визначення потреби у дорогоцінних металах і дорогоцінному камінні на основі технічно й економічно обгрунтованих і затверджених прогресивних норм використання;
б) розроблення і затвердження норм використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також норм повернення їх у вигляді відходів і брухту здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності згідно з нормативними актами органів, яким надаються відповідні повноваження для проведення експертизи норм і нормативів, що діють у сфері використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
в) щорічний перегляд і затвердження норм використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
г) затвердження зведених норм використання алмазів на виготовлення алмазних інструментів і діамантів, а також зведених норм використання смарагдів під час їх огранування, на одиницю обсягу виготовленої продукції. При цьому зазначаються витрати на вироби, відходи і втрати.
Зведені норми використання алмазів при застосуванні алмазних інструментів затверджуються у перерахунку на одиницю виконаної роботи. Затверджуються також норми використання алмазних інструментів на виробництво конкретних видів продукції і робіт, а також норми повернення алмазів від спрацьованих інструментів.
3.2. Спрацьований алмазний інструмент або не придатний для подальшого використання за прямим призначенням за узгодженням з Міністерством фінансів України направляється на рекуперацію і переатестацію в Інститут надтвердих матеріалів ім. В. Н. Бакуля НАН України або на Дослідний завод Інституту надтвердих матеріалів НАН України згідно з порядком, встановленим Міністерством фінансів України.
3.3. Збирання і здавання відходів і брухту із вмістом дорогоцінних металів здійснюється згідно з порядком, встановленим Міністерством фінансів України.
4. Зберігання і транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
4.1. Зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також виробів, матеріалів, відходів і брухту, що містять цінності, організується таким чином, щоб забезпечити повне збереження їх від розкрадання, пожеж і псування в місцях зберігання, використання, експлуатації та транспортування.
Солі, кислоти та інші сполуки, що містять дорогоцінні метали, для уникнення їх псування потрібно зберігати у спеціально обладнаних сховищах у відповідній тарі згідно з вимогами державних галузевих стандартів або технічних умов.
4.2. Зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів з них здійснюється у спеціальних приміщеннях, обладнаних сучасними технічними засобами охорони, матеріально відповідальними особами, з якими укладаються договори про матеріальну відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством.
Умови зберігання цінностей, у тому числі і на робочому місці виконавця робіт, передбачаються внутрішніми інструкціями суб’єкта підприємницької діяльності.
4.3. Відпуск дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння виконавцю робіт здійснюється на підставі документів та у порядку, передбаченому внутрішніми інструкціями суб’єкта підприємницької діяльності.
4.4. Приміщення, де відбувається прийом і відпуск дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів із них, забезпечується вагами, гирями та іншими потрібними засобами вимірювальної техніки, які повинні пройти повірку або метрологічну атестацію в територіальних органах Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації.
Допустимі похибки визначення маси дорогоцінних металів та виробів з них:
± 0,01 г — для маси до 1 кг включно;
± 0,1 г — для маси понад 1 кг до 10 кг включно;
± 0,2 г — для маси понад 10 кг до 20 кг включно;
± 0,5 г — для маси понад 20 кг до 50 кг включно,
що відповідає метрологічним характеристикам ваг 3-го класу за ГОСТом 24104-88 та гир 3-го класу за ГОСТом 7328-81.
Зважування виробів з дорогоцінних металів, відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали у кількості менше ніж 5 відсотків, здійснюється на вагах з похибкою зважування ± 0,05 відсотка від маси, яка зважується.
Маса дорогоцінного каміння визначається на спеціальних каратних або аналітичних вагах з точністю зважування:
до 0,01 карата — для дорогоцінного каміння першого порядку;
до 0,1 карата — для дорогоцінного каміння другого, третього та четвертого порядку.
Зважування напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення (бурштину та перлів), гагату, слонової та мамонтової кістки в сировині здійснюється на повірених вагах з точністю зважування до 0,1 грама.
Вагові різниці, що виявлені під час зважування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинні бути відображені в облікових документах; плюсова різниця в межах допустимої похибки зважування додається, мінусова — підлягає списанню на витрати виробництва.
4.5. Суб’єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за незадовільну організацію зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідно до чинного законодавства.
4.6. Охорона і транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, крім напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та виробів з них, здійснюється згідно з чинним законодавством України.
5. Облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
5.1. Суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до умов організації власного виробництва, особливостей технологічного процесу розробляють і затверджують маршрут (послідовність технологічних операцій) і порядок руху (операційні та технологічні карти) дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів, брухту і відходів за видами сировини, напівфабрикатів у місцях зберігання, застосування, утворення брухту і відходів.
5.2. Суб’єкти підприємницької діяльності організують ведення обліку дорогоцінних металів, що містяться в основних засобах виробництва, покупних виробах, приладах, напівфабрикатах, матеріалах, обладнанні, малоцінних та швидкозношуваних предметах і використовуються в науковій, виробничій, будівельній та інших видах господарської діяльності.
Дані про кількість дорогоцінних металів, що містяться у відповідних об’єктах обліку, повинні відображатися в типових міжвідомчих формах первинної документації, затверджених Державним комітетом статистики України.
5.3. Облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів, що містять їх, на місцях зберігання (склади, цехові комори тощо) ведеться в облікових документах типових міжвідомчих форм (карточки складського обліку матеріальних цінностей, книги гатункового обліку, журнали тощо), які реєструються в бухгалтерії і видаються матеріально відповідальним особам під розписку.
Книги, журнали тощо, в яких ведеться облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ще до початку записів повинні бути пронумеровані по сторінках, прошнуровані, підписані керівником і скріплені печаткою.
Облік може вестися з використанням обчислювальної техніки. Форми і методи автоматизованого обліку регламентуються вимогами внутрішньої інструкції.
5.4. Облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них ведеться по кожній номенклатурно-обліковій позиції з відображенням таких реквізитів:
по дорогоцінних металах і виробах з ними або з них:
— назва (золото, срібло, платина, родій, паладій, іридій, рутеній, осмій);
— розмір напівфабрикату (ширина, товщина, діаметр тощо);
— проба або процентний вміст у розчині, зливку тощо;
— маса в лігатурі (тобто маса в натуральному вираженні зливка, солі, кислоти та інших сполук, що містять дорогоцінні метали);
— маса в чистоті (тобто маса дорогоцінних металів без домішок);
— кількість (штук/пар);
— номер партії;
по дорогоцінному камінню і виробах з ними або з них:
— назва;
— призначення;
— тип;
— марка;
— розмір і номер виробу;
— група, підгрупа;
— якість, характеристика каміння;
— форма огранування;
— кількість у штуках;
— маса в каратах;
— маса у грамах (по дорогоцінному камінню органогенного утворення та напівдорогоцінному камінню).
5.5. Запис в облікових документах дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів здійснюється на підставі актів прийому, прибуткових ордерів, лімітних карт, приймально-здавальних накладних, актів на використання або вибуття інструменту, обладнання, лабораторного посуду, приладів, актів на оприбуткування зібраних відходів і брухту та іншої первинної бухгалтерської, супровідної і технічної документації, яка належним чином оформлена.
Суб’єкти підприємницької діяльності — виготовлювачі однокристального алмазного інструменту повинні зазначати в паспортах тип інструменту, порядковий номер, характеристику алмазної сировини, початкову масу алмаза і масу алмаза перед закріпленням в інструмент.
Ваговий облік алмазів в однокристальному інструменті (волоки, різці, наконечники, алмази в оправах тощо) у споживачів алмазного інструменту ведеться відповідно до фактичної маси закріплених алмазів.
Запис операцій щодо находження і відпуску дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів здійснюється після виконання кожної операції. Маса цінностей відображається в документах бухгалтерського обліку у точній відповідності із вихідними даними первинної документації, хімічних аналізів та показаннями ваг чи інших вимірювальних приладів.
5.6. Посилки з цінностями, що надходять на підприємства, реєструються в спеціальному журналі (книзі) в день їх надходження. Розпакування посилок і прийом дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння здійснюється матеріально відповідальною особою не пізніше шести робочих днів з дня їх надходження в присутності комісії, призначеної наказом керівника.
Результати прийому оформляються приймальним актом або прибутковим ордером, де зазначаються назва організації-постачальника, номер і дата супровідного документа та всі реквізити цінностей, передбачені в документах бухгалтерського обліку.
У приймальних актах або прибуткових ордерах зазначаються (цифрами і літерами) фактична кількість і маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що надходять.
У тих випадках, коли визначити фактичну масу дорогоцінних металів, алмазів, виробів, уміщених у приладах, інструменті, обладнанні тощо, що надійшли, у тому числі і спрацьованих, неможливо, вона зазначається в приймальних документах на підставі паспортів та інших супровідних документів.
5.7. Передача дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, а також виробів і відходів, що їх містять, поміж підрозділами і підзвітними особами здійснюється тільки через місця зберігання з оформленням приймально-здавальних накладних, в яких кількість і маса цінностей зазначаються цифрами.
Проби дорогоцінних металів для аналізу передаються безпосередньо в лабораторію, відділ контролю тощо.
5.8. Облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів у виробництві організується і ведеться за стадіями переробки, видами робіт з урахуванням особливостей технології їх застосування та виду відходів і втрат, що виникають.
Організація обліку повинна забезпечити можливість виявлення відхилень фактичних витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від діючих норм витрат щодо всіх складових, тобто виробів, відходів, втрат.
5.9. На підставі даних обліку кожної переробки, виду робіт, дільниці складаються звіти про фактичні витрати дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння порівняно з нормативними і з поясненнями про причини відхилень.
5.10. Списання витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що знаходяться у виробництві, здійснюється під час їх фактичного використання на окремих операціях технологічного процесу, якщо внаслідок такої операції вони стають складовою частиною деталі, вузла, інструмента, виробу тощо і масу їх неможливо визначити безпосередньо зважуванням.
Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які на стадіях технологічної обробки лише змінюють свою форму і масу яких можливо визначити зважуванням, на витрати не списуються, а продовжують враховуватись за своїми новими реквізитами.
Списання на витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на ремонтні потреби, науково-дослідні, дослідно-конструкторські і лабораторні роботи оформляються актами, які складаються комісією у складі не менше трьох осіб, призначеною керівником підприємства.
Забороняється списання на витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за нормами без визначення фактичних витрат, які б підтверджувались документами (актами зважування, результатами аналізів, замірами об’ємів, вимірами товщини покриття тощо). Дорогоцінні метали у складі інструментів, обладнання, лабораторного посуду тощо, що знаходяться на робочих місцях, незалежно від ступеня їх зношення, враховуються за їх початковою масою, зазначеною в паспортах, технічних умовах або інших первинних документах на ці вироби.
Алмази в інструменті та інших виробах, що знаходяться на робочих місцях, незалежно від ступеня зношення, враховуються за їх початковою масою (крім алмазів в однокристальному інструменті, які враховуються за масою, що була перед закріпленням в інструмент при його виготовленні), зазначеною в паспортах, технічних умовах або інших первинних документах на ці вироби.
Списання на витрати таких цінностей здійснюється на підставі акта вибуття або ліквідації у разі їх непридатності для подальшого використання.
В акті відображається маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які належить оприбуткувати як брухт і відходи.
У випадку передчасного списання цінностей в актах зазначаються причина та винні у цьому особи.
5.11. Видача цінностей з місця зберігання для виконання роботи здійснюється під особисту відповідальність виконавця. Списання з підзвітної особи здійснюється після здачі нею в місця зберігання деталей, виробів та залишків дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння у вигляді сировини, напівфабрикатів і відходів, зношеного, затупленого, поламаного інструменту тощо.
Фактичні втрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визначаються як різниця між масою їх перед виконанням робіт і масою у готових деталях, виробах, зданих лишках і відходах.
Деталі, контакти, різні заготовки, напівфабрикати з дорогоцінних металів, їх сплавів і сполук підлягають зважуванню і враховуються за кількістю і масою до їх фактичного використання у виробництві; дорогоцінні метали у розчинах враховуються за об’ємом розчину і концентрацією дорогоцінних металів, яка визначається хімічними аналізами.
5.12. Облік цінностей, що знаходяться на підзвіті у виконавця, ведеться в журналах, роздавальних відомостях, маршрутних листах, особових рахунках тощо, в яких зазначаються всі необхідні реквізити облікових цінностей, дата видачі і здачі їх у місцях зберігання.
5.13. Відповідні служби повинні не рідше одного разу на місяць проводити на місцях перевірку правильності ведення обліку, підтверджуючи це своїм підписом (на документах). За неправильну організацію обліку відповідальність несуть головний бухгалтер та керівник підприємства.
5.14. Суб’єкти підприємницької діяльності — виготовлювачі виробів, в яких містяться дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, повинні зазначити в паспортах або інших документах на готову продукцію кількість (масу) дорогоцінних металів.
5.15. Інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у відходах і брухті, здійснюється два рази на рік за станом на 1 січня і на 1 липня на місці їх зберігання і безпосередньо на виробництві з повною «зачисткою» приміщень і обладнання.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються збиранням і переробкою брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, проводять інвентаризацію один раз на рік за станом на 1 січня.
Кількість інвентаризацій може бути збільшена міністерствами, відомствами, корпораціями, асоціаціями, концернами, керівниками тощо у разі потреби.
Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів із них обов’язкова при зміні матеріально відповідальних осіб на день прийому-здачі справ, після стихійного лиха, після пожежі, при встановленні фактів втрачання і розкрадання.
Інвентаризація здійснюється в установлені строки незалежно від проведення позачергових інвентаризацій і перевірок, які проводяться протягом звітного періоду або у зв’язку з виникненням надзвичайних ситуацій.
У гальванічних цехах (дільницях) та на іншому переробному виробництві інвентаризація здійснюється щомісячно, а в окремих, технічно обгрунтованих, випадках — в інші строки, але не менше одного разу на півріччя.
Інвентаризація дорогоцінних металів, які містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у строки, встановлені для їх інвентаризації відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних актів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69, зареєстрована в Міністерстві юстиції 26.08.94 за N 202/412) та Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.94 N 250, із змінами і доповненнями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 05.07.93 N 509, від 24.08.93 N 804, від 21.03.94 N 175 та від 26.04.95 N 307.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють супутнє вилучення дорогоцінних металів, щорічно проводять інвентаризацію за станом на 1 січня у порядку, встановленому спеціальною Інструкцією, погодженою з Міністерством фінансів України.
5.16. Інвентаризації підлягають усі наявні дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, вироби із них, а також будь-які матеріальні цінності, що вміщують їх, та цінності, які не належать суб’єкту підприємницької діяльності, а одержані для переробки і знаходяться у нього на відповідальному зберіганні.
5.17. Для проведення інвентаризації за наказом керівника або його заступника створюється комісія з числа працівників за обов’язкової участі головного (старшого) бухгалтера або його заступника. Наказом встановлюється порядок, терміни початку і закінчення інвентаризації, звірення її результатів з даними обліку і відображення їх в облікових документах і формах звітності. До складу інвентаризаційної комісії не вводяться матеріально відповідальні особи, у яких у підзвіті знаходяться цінності, що підлягають інвентаризації.
У суб’єктів підприємницької діяльності, де через великий обсяг робіт однієї інвентаризаційної комісії недостатньо, призначаються центральна інвентаризаційна комісія і місцеві комісії, яким доручається проведення інвентаризації в окремих підрозділах. До складу місцевих комісій обов’язково вводяться відповідальні працівники бухгалтерії. Центральна комісія організовує і контролює роботу місцевих комісій.
5.18. До початку інвентаризації проводиться повна «зачистка» виробничих приміщень і технологічного обладнання на місцях зберігання і переробки цінностей, доопрацьовуються усі документи стосовно прибутку і видатку, робляться відповідні записи в облікових документах, зазначаються враховані залишки, залишки на день інвентаризації.
5.19. У разі, коли інвентаризація не може бути проведена за один день, дозволяється почати її раніше, а закінчити пізніше першого числа. Результати в цьому випадку необхідно скоригувати за станом на перше число. Якщо інвентаризація не закінчена в день її початку, приміщення, на час відсутності інвентаризаційної комісії, опечатується печатками матеріально відповідальної особи і голови комісії.
На період проведення інвентаризації операції з прийому і відпуску цінностей припиняються.
5.20. Інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них здійснюється за їх місцем перебування у присутності матеріально відповідальної особи, на зберіганні якої знаходяться цінності.
5.21. Маса дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів із них встановлюється шляхом зважування, підрахунку, обміру тощо в установлених одиницях вимірювання.
При проведенні інвентаризації незакінченого виробництва маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в деталях і виробах (які неможливо зважити), встановлюється за обліковими даними або за нормами витрат на деталі (вироби) з урахуванням ступеня їх готовності.
Маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які містяться в обладнанні і не підлягають на момент інвентаризації перевірці безпосередньо в натурі, встановлюється за обліковими або технічними документами.
Маса дорогоцінних металів у сплавах, солях, кислотах, розчинах, які перебувають на період інвентаризації в опломбованій спеціальній тарі, також встановлюється і вноситься в інвентаризаційний опис на підставі облікової технічної документації, документів постачальників або даних вхідного контролю.
Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння або вироби, які передані на переробку до інших підприємств або перебувають у дорозі чи числяться на балансі іншого підприємства, перевіряються за документами.
Цінності, які надходять під час проведення інвентаризації, приймаються комісією і включаються до окремого опису.
Якщо на момент проведення інвентаризації є нерозпаковані посилки з цінностями, то їх треба розпакувати; наявність уміщених в них цінностей перевіряється у присутності комісії за кількістю і масою і включаються вони до окремого опису. Цінності, які належать іншим підприємствам, також включаються до окремого інвентаризаційного опису.
5.22. Після закінчення інвентаризації належним чином оформлені акти здаються до бухгалтерії для відображення в обліковому документі результатів інвентаризації.
Результати інвентаризації цінностей, які не належать суб’єкту підприємницької діяльності, повідомляються їх власнику (з доданням копії інвентаризаційного опису).
5.23. Про всі виявлені нестачі і лишки відповідні працівники повинні дати письмові пояснення інвентаризаційній комісії. На підставі поданих пояснень і матеріалів інвентаризації комісія встановлює характер і причини виявлених відхилень від даних бухгалтерського обліку і вносить свої пропозиції щодо їх регулювання, які фіксуються у протоколі, що затверджується керівником.
5.24. Результати інвентаризації повинні бути відображені в облікових документах протягом 20 днів після закінчення інвентаризації. Виявлені під час інвентаризації розходження між фактичними і обліковими даними регулюються в такому порядку:
— лишки підлягають оприбуткуванню з подальшим встановленням причин їх виникнення і винних у цьому осіб;
— нестачі в межах затверджених норм витрат, що утворилися при виготовленні продукції та у зв’язку із спрацюванням лабораторного посуду й алмазного інструменту, списуються на витрати виробництва;
— нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у разі відсутності затверджених норм витрат, розглядаються як наднормативні втрати, крім втрат, що виникають під час проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських і ремонтних робіт, для яких норми (в окремих випадках) можуть не розроблятися і не затверджуватися.
Відшкодування нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться згідно із Законом України від 06.06.95 N 217/95-ВР «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей».
Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування може бути прийнятий як виняток тільки за один і той же період, що перевіряється, у однієї й тієї ж особи, яка перевіряється, щодо цінностей одного й того ж найменування.
Одне й те ж найменування поширюється:
— щодо алмазів — на алмази одного й того ж призначення, суміжних розмірів з різницею в масі у межах точності зважування;
— щодо діамантів та іншого огранованого дорогоцінного каміння — на діаманти та інше ограноване дорогоцінне каміння суміжних характеристик, того ж розміру, з різницею у масі в межах точності зважування;
— щодо виробів з діамантів та виробів з іншого дорогоцінного каміння — на вироби з діамантів та вироби з іншого дорогоцінного каміння одного призначення, з різницею у масі в межах точності зважування;
— щодо інструментів — на алмазні інструменти одного найменування і призначення, подібних за формою та розмірами.
У випадках, коли при заліку лишків і нестач внаслідок пересортування розмір нестачі перевищує розмір лишку, різниця відноситься на винних осіб.
Нестачі і наднормативні витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не підлягають списанню на витрати виробництва промислової продукції, ювелірних, зуботехнічних та інших виробів, а також на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, якщо є затверджені норми видатку. Необхідно вжити заходів щодо виявлення причин цих витрат і нестач, притягнення винних осіб до відповідальності в установленому порядку.
5.25. Особи, винні у розкраданні, нестачі, наднормативних втратах дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них, незалежно від того, чи будуть вони притягнуті до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності, відшкодовують завдані збитки відповідно до чинного законодавства України.
Посадові особи, що допускають порушення встановлених правил одержання, використання, обліку і зберігання дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння або виробів, що їх містять, а також збирання і здачі до Державного фонду брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, несуть відповідальність згідно з порядком, встановленим чинним законодавством України.
Оставить комментарий